Сучасна Українська література

                                          Рубчак Богдан

ВЕЧІРНІЙ ЧАЙ

М’яко  чекає  чай,
і  взагалі
вечір  на  наш  одчай
зам’яко  ліг.

В  нашій  зимі  взамін
століть  землі
взяти  зірниць  близінь
і  я  б  волів.

Краще  ж  про  зір  узір
не  говори  :
краще,  хай  туга  —  звір,
хай  розпач  —  вир.

Буде  твій  плач  —  мій  плащ
на  кручий  крик.
Важчий  від  зим  тепла,
вітрів  кори.

Вінграновський Микола Степанович

"Іде кіт через лід..."

Іде  кіт  через  лід
Чорнолапо  на  обід.

Коли  чує  він:  зима
Його  біла  підзива.

-  Ти  чого  йдеш  через  лід
І  лишаєш  чорний  слід?

-  Бо  я  чорний,  -  каже  кіт,  -
Я  лишаю  чорний  слід.

Коли  ж  біла  ти  сама,
То  білій  тут  дотемна.

І  пішов  кіт  через  лід
Чорнолапо  на  обід.

Стала  зимонька  сумна:
За  котом  ішла  весна!

Олійник Борис Ілліч

"О, це осіннє журавлине "кру!"..."

О,  це  осіннє  журавлине  "кру!"  -
Листя  вмира
                 і  на  брук  осипається.
Все  повертається  на  правічний  круг.
Все  повертається...  все  повертається.

Сивий  мій  друже...
                           Ах,  сивий  мій  друг,
Лихом  об  землю,  як  шапкою,  вдаримо:
Все  повертається  на  правічний  круг.
Казка  далека  гойдається  маревом.

Кінь  виривається  з  теплих  попруг  -
Що  йому  холод,    
                         як  воля  всміхається!
Все  повертається  на  правічний  круг.
Тільки  літа  молоді  не  вертаються.

Як  вона  хмільно  спадала  униз  -  
Руса  коса  твоя...  руса  до  пояса.
Жаль,  що  було  те  давно...  аж  колись.
Жаль,  що  до  днів  тих  тепер  -
                                               як  до  полюса.

Тихо...  як  тихо...  як  тихо  довкруг.
Інші  комусь  присягаються...  каються.
Все  повертається  на  правічний  круг,
Тільки  слова  не  вертають.

                                     Лишаються.